облспоживспілка
 
МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ТЕХНІКУМУ ТА СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
 

Музей історії технікуму та споживчої кооперації Рівненської області функціонує з 1973 року, згідно Постанови правління ОСС №59 від 28.02.1973р..

Постановою комісії Управління культури облдержадміністрації №1/12 від 17.12.2001р. музею присвоєнню звання «Народний музей» кооперативного технікуму та споживчої кооперації Рівненщини.

22 грудня 2005р. Постановою Управління культури облдержадміністрації №8/1 підтверджено звання «Народний».

Відвідувачі музею із цікавістю ознайомляться із стилізованими вітринами кооперативних крамниць початку та другої половини XX століття (50-60х та 70-80х років), із зразками оргтехніки 40-70х років, якою широко користувались до появи комп'ютерів, та іншими експонатами, що люб’язно передали пенсіонери, викладачі та працівники технікуму.

В даний час в експозиції технікуму нараховується 376 одиниць експонатів. А тепер трошки історії.

Кооперація зародилась одночасно із формуванням індустріального суспільства в Західній Європі в останній чверті ХVІІІ - першій половині XIX століття. В цей час в Англії, Франції, Німеччині з'явились перші примітивні за організацією та функціями торговельно або виробничо-закупівельні товариства.

Предтечами кооперації традиційно вважають Роберта Оуена (Англія) та французів Анрі де Сен-Сімона і Шарля Фур’є. (Фото)
Послідовником Оуена став Вільям Кінг (Фото) - лікар за професією, видатний теоретик кооперативного руху.

У 1844 році ткачі із м. Рочдейла (Англія) створили "Товариство чесних піонерів" і один із засновників кооперативу - Чарльз Говардс (Фото) - виробив так звані Рочдейльські принципи (Фото):
  1. Члени товариства повинні самі скласти капітал, на який нараховується певний відсоток.
  2. Продукти, які реалізуються членам товариства, повинні бути доброякісними.
  3. Вага і міра реалізованих товарів повинна бути точна.
  4. Продаж і купівля в кредит не допускаються.
  5. Ціна продуктів має відповідати ринковій.
  6. Прибуток розподіляється пропорційно до вартості закупівель кожного члена товариства.
  7. У справі управління належить керуватись принципом: один член - один голос.
  8. Управління справами повинно зосереджуватись в руках виборних осіб і виборного комітету.
  9. Члени  товариства  зобов'язані  якомога  частіше  перевіряти  звіти та прибутково-видаткові книги.
  10. Певний відсоток від прибутку повинен відраховуватись на освітню справу. Наприкінці XIX століття у кооперативному русі відбулися кількісні та якісні зміни.
 

Тоді ж виникли перші спонтанні контакти між кооперативними товариствами Великобританії, Франції, Німеччини, Іспанії, Данії, Бельгії, Австрії та інших країн. Поміж кооператорами різних країн зародилася думка про неодмінну потребу виникнення міжнародної кооперативної організації.

19 серпня 1895 року в Лондоні було скликано 1-й установчий Міжнародний кооперативний конгрес, на якому і було засновано Міжнародний Кооперативний Альянс (МКА).

У жовтні 1992 року до МКА було прийнято і Укоопспілку.
Кооперація в Україні виникла і почала розвиватися ще в середині 60-х років XIX сторіччя.

Першим споживчим товариством на Україні із затвердженим статутом було Харківське товариство 06.10.1866р., організоване за ініціативою професорів Харківського університету Бекетова, Гордієнка, Ковалевського, громадських діячів Балліна, Бриліантова, Козлова та інших. Рівно через два роки - 6 жовтня 1868 року - було затверджено статут Київського споживчого товариства, заснованого також науковцями та громадськими діячами.

Протягом наступних чотирьох років на Україні виникло 17 споживчих товариств. Характерно, що всі вони були міськими кооперативними організаціями, створеними жителями таких великих міст як Київ, Одеса, Миколаїв, Катеринослав, Полтава, а також дрібних міст - Балта, Бердянськ, Борзна, Ізюм та інших.
Перше сільське споживче товариство було організоване в селі Бакумівка на Київщині, у 1886 році. Згодом кооперативні ідеї захопили широкі верстви населення, особливо сільського.

На території нинішньої Рівненської області в 1903 році були створені Острозьке і Рівненське споживчі товариства, пізніше Березнівське, Підлужанське, Городоцьке, Шпанівське, Житинське, Млинівське, Тростянецьке, а на початок 1913 року вже існувало 32 кооперативи. Всього в 11 губерніях з українським населенням діяло 2641 споживче товариство. Найбільша їх кількість припадала на Київщину (882), Поділля (702) та Полтавщину (425).

Діяльність цих товариств не обмежувалася продажем продуктів першої потреби. В сільській місцевості вони організували збут сільськогосподарської продукції та постачання селянам тканин, мали свої пивні, чайни, відділи сільськогосподарських машин, бібліотеки, читальні, влаштовували лекції та фахові кооперативні і сільськогосподарські курси. Таким чином вже на початку XX століття споживчим товариствам на селі була властива тенденція до універсальності в забезпеченні потреб селянина.

Проте більшість товариств в той час були роз’єднані, працювали самотужки, не мали змоги економічно зміцнитися і через деякий час розпадалися. Тому постало питання об'єднання споживчих товариств, утворення їх спілок.
Першою спілкою споживчих товариств на Україні була, створена в 1908, Київська спілка споживчої кооперації.

Споживча кооперація Рівненщини до війни являла велику організацію з розгалуженою  мережею  сільських споживчих товариств,  великою  кількістю крамниць з широким асортиментом товару, яка здійснювала свої завдання постачати сільське населення товарами промисловості, трудящих та Червону Армію - сільськогосподарськими продуктами та сировиною.

До війни споживча кооперація області об'єднувала 351897 пайовиків з капіталом 7 мільйонів 42 тисячі карбованців, мала ЗО райспоживспілок, до складу яких входило 382 сільських споживчих товариства.

Торговельна мережа налічувала 1617 магазинів, крамниць, ларьків, 20 сільмагів, 7 - раймагів - гарно обладнаних, 108 підприємств громадського харчування, 65 хлібопекарень.

В кожному районі були в достатній кількості торговельні заготівельні склади та пункти.

Споживча кооперація області мала свій власний автогужовий транспорт в кількості 77 автомашин та 345 коней, гараж і автомайстерню.
В 1940 році тільки сільському населенню було продано промислових товарів більш чим на 140 мільйонів крб.

Облспоживспілка мала 2 обласні гуртові бази - універсальну базу, базу культтоварів, облторгліс, який заготовляв та продавав населенню різні лісо-будівельні матеріали.

В червні 1941 року на Батьківщину напали німецькі загарбники, які принесли нашому народові голод і фізичне знищення, вони зруйнували наші села, міста, промисловість і сільське господарство.

Німецькі грабіжники майже повністю знищили господарство споживчої кооперації.

По актах збитків облспоживспілки, райспоживспілок та споживчих товариств, німецько-фашистські загарбники знищили кооперативного майна на 106 мільйонів 741 тисячу карбованців, в тому числі - будівлі на 1 млн. 437 тис.крб.
Німецькі варвари спалили базу культтоварів, частково універсальну базу облспоживспілки з її обладнанням.

Цілком знищено обладнання учбово-курсового комбінату облспоживспілки, через який було підготовлено більше ніж 500 чол. фахівців масових кваліфікацій споживчої кооперації.
 

Продовжила свою діяльність по області споживча кооперація Рівненщини з 5-го лютого 1944 року - після звільнення міста Рівне від німецько-фашистських загарбників.

За період з 15.02 по 31.05.1944 р. відновлено роботу ЗО райспоживспілок та заготконтор, якими на 30.03.1944 р. поновлено роботу 200 ССТ. За новими, одержаними на 30.05.1944 р. даними, маємо лише 165 ССТ. Зменшення ССТ пояснюється тим, що райспоживспілками при укомплектуванні ССТ не враховувались можливості мобілізації працівників системи до Червоної Армії.

Укомплектування керівними кадрами РСС: голови РСС - ЗО, головні бухгалтери - 30, завторги - 23, інструктори - 8, економісти -13, директори заготконтор - 26. Разом: 130.

В 30 РСС поновлено 25 гуртових торгових баз, а також 33 склади з сировинних складів для приймання сільськогосподарських продуктів.
Торгова мережа: раймагів - 1, магазинів - 38, крамниць - 139. Разом 178. У 1944 р. організовано для обслуговування населення та військової частини 38 їдалень і 25 пекарень. Пекарень було 27, 2 передано Держзмішторгу в Здолбунові і Сарнах.

Організація їдалень та пекарень відбувається в міру визволення від німецьких окупантів. Технічний і санітарний стан пекарень і їдалень задовільний.
Облспоживспілка одержала для підсобних господарств системи 12600 га. З них освоєно 24 РСС лише 1048 га.

Підсобні господарства системи матеріалом державними органами забезпечені. Завдяки вказівкам ОСС домоглися посіяти власними силами більше як 50%.
План худоби підсобних господарств системи на 20.05.1944 р. наступний: корів - 68, овець - 14, свиней - 33, волів - 5, бугаїв - 4, телят - 4, птиці - 16.

Транспортної контори фактично при ОСС немає. Є лише 8 коней з упряжею та транспортними засобами, перевезення вантажів переважно за рахунок найманого транспорту.

Споживча кооперація області сьогодні - це 1028 магазинів, 546 підприємств громадського харчування, 260 заготівельних і переробних підприємств, кооперативний коледж, будівельна індустрія, транспортні господарства, потужна мережа гуртових баз.

Система обслуговує майже 700 тис. жителів або 60 % населення області. Об’єднує 76 тис. Пайовиків в тому числі 9000 працюючих.
Роздрібний товарооборот системи Рівненської облспоживспілки за 2000 рік у фактичних цінах становить 77,6 млн. грн.

Все, що досягнуто у розвитку споживчої кооперації області - завдяки людям, які не шкодували ні сил, ні часу, ні здоров’я.

В експозиції "Споживча кооперація Рівненської області" є відомості про організаційну побудову споживчої кооперації, інформація про людей, які очолювали Рівненську облспоживспілку з моменту її створення і до цього часу.

Коротко лише про двох голів правління, які пропрацювали на цій посаді багато років: Гайдука Володимира Івановича та Мосійчука Миколу Филимоновича.

Гайдук В.І. Народився 28 лютого 1921 року в селі Світанок Корецького району в селянській сім’ї.

В середині 30-х років в селі, де проживала сім’я Гайдуків, була одна приватна крамниця з дуже обмеженим асортиментом. По гас, сірники, сіль, олію необхідно було їхати до райцентру. І тоді селяни вирішили створити свій "кооператив". Вони внесли паї, на сході села обрали голову правління споживчого товариства. Ним став батько Володимира Івановича. Вибрали продавця. Ось тут-то син і став у пригоді: разом з батьком складав папери, рахував на рахівниці. Зі Львова, де був центр кооперації, раз в місяць приїздив інструктор, який перевіряв стан справ, матеріальні цінності. Він вмовляв батька віддати хлопчину на навчання до Рівного у Гендльову школу. Але за науку потрібно було багато платити, та й на землі не було кому працювати, так як Володя в сім"ї був найстаршим.

В 1939 році Володимир Іванович разом із другом виписували журнал про бджільництво. Товариш займався бджолами, а Володя - бухгалтерією. Тому коли в селі організували споживче товариство, батько став головою правління, а він -бухгалтером.

На той час технікуму в Рівному ще не було і Володимира Івановича послали на навчання в торгову школу, після закінчення якої його направили бухгалтером в Межиріцьке споживче товариство. Цікава деталь: перед тим, як отримати направлення в Межиричі Володимир Гайдук повинен був скласти практичний екзамен: поїхати в Дубровицю і скласти баланс, що і було зроблено на відмінно.
Але безхмарну юність опалила війна і 20-річний юнак у складі Південно-Західного фронту визволяв Україну, Білорусь, Прибалтику. Був тяжко поранений. За участь у бойових діях нагороджений медаллю "За відвагу", орденами "Червоної зірки", "Вітчизняної війни 2-го ступеня", багатьма медалями.

По закінченні війни продовжував свою трудову діяльність в системі Рівненської облспоживспілки на посадах бухгалтера, головного бухгалтера, заступника голови правління з фінансів, а з 1955 по 1983 рік очолював споживчу кооперацію Рівненщини (28 років). В період роботи Володимира Івановича на посаді голови правління облспоживспілки спостерігається динаміка зросту споживчої кооперації. У 1957 Щ році товарообіг становив 806 мільйонів карбованців. В цей же рік введено в експлуатацію 112 об’єктів, відсвяткували новосілля мешканці 7 житлових будинків. Після виходу на пенсію Володимир Іванович Гайдук працював до 1992 року заступником директора з виробничого навчання у Рівненському кооперативному технікумі.

В грудні 2000 року Гайдука Володимира Івановича не стало. Скромна і чуйна людина, вічний трудівник, який із 53-років трудового стажу всі 53 віддав споживчій кооперації.  Він говорив,  що кооперація означає колективний розум, колективну працю і заповідав молодим брати на свої плечі відповідальність за долю системи, наполегливо працювати, підтримувати один одного заради спільної справи.

Після виходу Гайдука В.І. на пенсію естафету приймає Мосійчук Микола Филимонович, який на протязі сімнадцяти років був головою правління облспоживспілки.

Народився Микола Филимонович 19 грудня 1938 року в селянській сім’ї в с.Мізоч Здолбунівського району. В 9-річному віці залишився без батька.

Після закінчення школи почав працювати в системі споживчої кооперації експедитором, завскладом, оргінструктором, поєднуючи роботу із навчанням в Рівненському кооперативному технікумі.

В 1959 році поступає на навчання у Львівський торгово-економічний інститут, після закінчення якого працював товарознавцем, заступником директора на Дубнівській міжрайбазі, заступником голови правління спочатку Дубнівської, пізніше Млинівської райспоживспілок, головою правління Сарненської райспоживспілки. Без малого 10 років пропрацював Микола Филимонович у Сарнах і в 1977 році був переведений в облспоживспілку заступником голови правління по заготівлях.

В 1983 році, коли Гайдук В.І. пішов на пенсію, головою правління облспоживспілки було обрано Мосійчука Миколу Филимоновича. Як керівник 25-тисячного загону працівників галузі він докладає зусилля для того, щоб її господарська діяльність розвивалась і приносила користь споживачам. Про це свідчать як факти, так і цифри: з року в рік Рівненська облспоживспілка за підсумками фінансово-господарської діяльності посідала одне з перших місць в Укоопспілці.

Останніх п’ять-шість років його роботи на цій посаді були непростими як для країни вцілому, так і для споживчої кооперації. Але рук не опускав, намагався втримати досягнуте раніше, лишаючись оптимістом щодо майбутнього.


З 1991 по 2000 рік Миколу Филимоновича обирали членом правління Укоопспілки.
В експозиції "Рівненський кооперативний технікум" історія становлення і росту кооперативного технікуму, нинішнього коледжу, який ось уже майже 70 років готує кадри для споживчої кооперації.

На початку 30-х років на Галичині та Волині відновлюється система торгової освіти, яка склалась до першої світової війни. Більша частина торгівельних шкіл були громадські або приватні. Приватна торгова (Гендельова) школа була і в Рівному. Навчання у ній проводилось виключно на польській мові і було платним (250-300 злотих на рік). Учнями школи були діти заможних жителів м.Рівне і навколишніх сіл, а також поляків, євреїв, чехів. Серед слухачів Гендельової школи українці складали лише 11,7 %.
 

Після створення 4 грудня 1939 року Рівненської області починає функціонувати облспоживспілка, а в 1940 році в одному із найкращих будинків у центрі Рівного, по вул 17-го вересня, було відкрито кооперативний технікум. Його першим директором став Андрусенко Іван Якович.

Першими учнями технікуму була молодь з навколишніх сіл та районів області. Всього було набрано три групи студентів у кількості 70 чоловік.

Матеріально-технічна база, яку успадкував технікум, була слабкою, не було учбових кабінетів та лабораторій, література, яка знаходилась у бібліотеці навчального закладу, була застарілою. Але початок Великої Вітчизняної війни і 4-річна окупація краю зупинили його діяльність, як і всіх інших культурно-освітніх закладів. За роки окупації все, що було зроблено і придбано для технікуму, було пограбоване і знищене. Однак із визволенням наших земель від гітлерівців, кооперація зразу ж відновлює свою роботу. Крім суто господарських, вирішує і проблеми забезпечення системи кадрами. З цією метою 1 червня 1944 року було організовано навчальний комбінат Рівненської облспоживспілки, а в квітні 1945 року була організована торгово-кооперативна школа. Відновилося навчання в кооперативному технікумі. Директором технікуму було призначено Пустовійта Петра Артемовича.

Перший післявоєнний навчальний рік був надзвичайно складним: аудиторії були необладнані, наявні меблі потребували ремонту, не була укомплектована бібліотека. Технікум не мав гуртожитку, учні проживали на приватних квартирах. Низькою була успішність студентів, допускались пропуски занять.

У 1945 році план набору учнів не був виконаний.
1948-1949 навчальний рік - це час стабілізації ї початку діяльності технікуму у нормальному режимі. Було обладнано кабінет бухгалтерського обліку, який мав 80 арифмометрів різних систем, 90 конторських рахівниць, обладнано також фізичний кабінет, кабінет соціально-економічних дисциплін. Технікум стає відомим навчальним закладом.

У наступні два десятиріччя (1950-1970 рр.) матеріально-технічна база технікуму продовжувала зміцнюватись. У 1956 році, вперше за повоєнні роки, закладається сучасний гуртожиток.

У ці роки директором технікуму був Амстибовський Володимир Генадійович, з іменем якого пов’язано такі важливі події у житті технікуму, як побудова нового навчального корпусу в одному з кращих куточків Рівного та двох гуртожитків. Саме у ці роки технікум стає відомим далеко за межами міста Рівного. Навчатись у ньому і працювати у споживчій кооперації стало престижним.

В 1972 році директором технікуму було призначено Матвійчука Миколу Никифоровича. За роки його роботи у розвиток технікуму було вкладено більше 10 мільйонів карбованців. Переобладнано аудиторії, кабінети, актовий зал, поповнено новим наочним приладдям. Створено оздоровчий табір, побудовано будиночки для відпочиваючих. Технікум постійно займав по учбово-виховній роботі перше місце в місті і області. В 1980 році правління Центроспілки узагальнило і розповсюдило передовий досвід роботи Рівненського кооперативного технікуму на весь бувший Радянський Союз.

Гідним продовжувачем справи своїх попередників був Кривоблоцький Іван Олександрович.

Сільський хлопчина із с.Сапожин Корецького району, закінчивши в 1954 році кооперативний технікум, поступив у Львівський торгово-економічний інститут. Після закінчення якого працював економістом будівельно-монтажного управління ОСС в апараті облспоживспілки, викладачем технікуму, заступником директора, директором кооперативного профтехучилища. З 1987 по 1999 р. - він директор технікуму.

5 липня 1999 року Іван Олександрович раптово помер. Слід згадати добрим словом викладачів технікуму, які багато років пропрацювали  на освітній ниві,  передаючи знання молодим,  майбутнім кооператорам.  Серед них:  подружжя Чуб Микола Григорович і Галина Борисівна,  Удод Олексій Максимович, Степченко Олександр Федорович, Сагайдаківський Микола Михайлович, Вінцковський Фадей Феліксович, Мартисюк Леонід Якимович та багато інших.
3 1950 по 1969 рік в технікумі викладачем бухгалтерського обліку працював Олексій Васильович Слєзін.

В роки Великої Вітчизняної війни, будучи розвідником, він підірвався на протитанковій міні, в результаті чого у нього відірвало кисті обох рук. Після операції він користувався пристосованими для використання предметами. Вже будучи інвалідом, закінчив середню школу із золотою медаллю, Казанський фінансово-економічний інститут з відзнакою, Московський педінститут з відзнакою.

Помер Олексій Васильович 9 травня 1975 року в день 30-річчя Перемоги.
За успіхи в галузі освіти та діяльність в системі споживчої кооперації протягом певного часу було відзначено ряд педагогічних працівників технікуму.

За роки свого існування технікум підготував і випустив більше 20 тисяч спеціалістів. Серед випускників, що закінчили в свій час Рівненський кооперативний технікум, є немало особистостей, які займали і займають відповідальні і керівні посади в Україні, працюють в багатьох сферах національної економіки.

Серед них:
Кравчук Леонід Макарович - перший президент незалежної України, депутат Верховної Ради;
Зима Богдан Васильович - доктор економічних наук, професор Полтавського кооперативного інституту;
Гош Олександр Петрович - доктор економічних наук, професор Київського педінституту ім. М.Драгоманова;
Мосійчук Микола  Филимонович - бувший директор Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу, бувший голова правління ОСС;
Матвійчук Микола Никифорович - бувший викладач технікуму, бувший голова обкому профспілки працівників споживчої кооперації, та багато-багато інших шанованих людей.

До 60-річчя навчального закладу музей в 2000 році переоформлено змістовними експозиціями, доповнено рядом експонатів.

Так, введено нові розділи про зародження кооперативного руху в світі та на території України. Значно доповнені раніше існуючі розділи про формування мережі та діяльність Рівненської облспоживспілки у другій половині XX століття, про підготовку фахівців споживчої кооперації.

У нову експозицію включені тематичні комплекси, які розповідають про ветеранів кооперативного руху області, людей, які присвятили цьому усе своє життя, а саме про:
Гайдука Володимира Івановича
Мосійчука Миколу Филимоновича
Войтюка Анатолія Опанасовича
Вальдмана Василя Мойсейовича
Бабія Василя Юрійовича

Окремим блоком подані матеріали про викладачів технікуму, ветеранів праці. Оформлений куточок вшанування директорів технікуму, які протягом усіх років існування навчального закладу доклали найбільше зусиль у становленні, розвитку та  формуванні  нинішнього  позитивного  іміджу  кооперативного економіко-правового коледжу.
 
 
 

Директор коледжу  С.І.Добридник
Відмінник освіти України

Майбутні студенти!
Навчання в Рівненському кооперативному економіко-правовому коледжі – це отримання міцних професійних знань, вивірений шлях до гідного вступу молодих людей в самостійне життя.
Знання та практичні навички, набуті в коледжі, допоможуть вам знайти своє місце в сучасних економічних умовах.
Прийдіть до нас і Ви переконаєтесь, що Рівненський кооперативний коледж – це навчальний заклад сучасного рівня, який впевнено дивиться в майбутнє.
Щиро запрошуємо на навчання до Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу!
Довіртесь нам і Ви не помилитесь у своєму виборі!

 
 

Адміністрація

До Вашої уваги в даному розділі розміщенна інформація про адміністрацію Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу.

 
________________________________________

Методичний кабінет

Методична робота в навчальному закладі завжди була і є фундаментом, на якому будується і через який вирішується головне його завдання – здійснення навчально-виховного процесу.

 
 
________________________________________

Відділення коледжу

  • Економічне відділення
  • Відділення комерційної діяльності та права
  • Технологічне відділення
 
________________________________________

Циклові комісії

  • Загальноосвітніх дисциплін
  • Математики, інформатики та комп'ютерної техніки
  • Суспільних дисциплін
  • Комерційної діяльності менеджменту та товарознавства
  • Обліково-економічних дисциплін
  • Виробництво харчової продукції
  • Юридичних дисциплін
  • Фізичної культури